У невеличкій кімнаті тимчасового житла, куди холод проник у кожен закуток, Заводська Валентина, жінка похилого віку, провела вже третій місяць.
Її серце досі гріють спогади про рідний дім у Мирнограді, де кожен куточок був наповнений її теплом і працею. Спогади про рідний дім змішувалися з теперішнім страхом і невідомістю: чи зберігся будинок, чи його зруйнували обстріли?
Її життя – це історія боротьби. Без чоловіка, без дітей, у повній самотності, вона долає складнощі, які випали на її долю. Вік і хвороби стали ще одним випробуванням. Болі в суглобах, нервові недуги та слабкість змусили її покластися на ціпок. Мінімальна пенсія і скромні виплати для внутрішньо переміщених осіб ледве покривають найнеобхідніше.
Продукти харчування, ліки – усе це Валентина отримує із зусиллями та за допомогою добрих людей. Та навіть у найтемніші моменти надія знаходить свій шлях.
Кейс-менеджер Яна стала тією людиною, яка не лише слухала, але й діяла. Вона допомогла Валентині відновити втрачені документи, а з ними й частину впевненості у завтрашньому дні. Продукти харчування, медикаменти та засоби першої необхідності, які принесла Яна, дали можливість Валентині трохи зекономити та відчути, що вона не самотня.
У серці Валентини почала розгоратися іскра віри. Вона відчувала, що життя, хоч і обтягнуті численними випробуваннями, все ще має ваші маленькі радості.
Кризовий Центр діє в рамках проєкту
«Гуманітарний захист для людей, які постраждали від конфлікту в Україні» #NIN за підтримки Caritas Österreich та NACHBAR IN NOT
